Головоломка для сурдолога. Складнощі діагностики слуху у дітей раннього віку
Що ж робити якщо ви виявили у дитини проблеми зі слухом. Або ж ви здогадалися що вони є. У цій статті буде вказані дії на основі однієї історії яка сталася з дитиною.
Повірка та налаштування слухового апарату у дорослих складний процес, а коли такий процес проходить за участю маленької дитини ще складніше. Маленьким дітям, які не вміють розмовляти і не розуміють якого цього чути. Особливо складно батькам таких дітей деякі не хочуть приймати то що дитина має будь-які вади. Хочуть все списати на затримку в розвиток мови, а не прийняти установлений фахівцем діагноз «туговухість».
Все можна виправити, ось одна історія яка служить прикладом.
Прийшла сім’я в 2018 році до лікарів, коли дитині було майже два роки. У мами дитини була важка вагітність і недоношеність дитини. Після ШВЛ і виписки було спостереження у невролога. У три місяці був поставлений попередній діагноз дитині – нейросенсорна туговухість. Було проведено велику кількість діагностик і була поставлена 4 ступінь втрата слуху, лікарі порекомендували використовувати дитині надпотужні слухові апарати на два вуха і оформити інвалідність.
Батьки все одно не хотіли приймати такий діагноз і були впевнені дитина чує.
Результати досліджень показали, що у дитини слухова нейропатія – частковий вияв нейросенсорної втрати слуху. Через такого діагнозу складно налаштувати слуховий апарат.
Щоб не допустити помилок провели 3 рази діагностику.
Після всього цього батьки дитини погодилися на примірку слухового апарату. Поведінка дитини стало маніться, і дитина стала більш спокійним і слухався різних команд, не читаючи з губ (що спочатку було дивним для батьків). При знятті апарату і знову надяганні його дитина охоче показував на вушка, означало те що дитині подобається в ньому пізнавати світ звуків.
Батьки дитини, переконують себе що в їхньої дитини нормальний слух і очікували що дитина буде нагадувати, як нормальна дитина, позбулися своїх переконань і вибрали підходящий слуховий апарат і записалися на спеціальні заняття з сурдолог.
Через два роки на плановому огляді було відмічено що дитина активно розвивається і набуває мовний контакт. Дитина розмовляв не без його участі, відгукувався на всі мовні команди. Він активно носить свій слуховий апарат і вже пішов у звичайний дитячий садок і після піде в таку ж звичайну, що не корекційну, школу.
У підсумку завжди довіряйте лікарям, вони фахівці і точно поставлять вам ваш діагноз, але все ж якщо сумніваєшся то, перевірте, провівши кілька діагностик. Буде звичайно складно прийняти почутий діагноз. Але все ж не піддавайтеся своїм емоціям і затверджуйте ваше бажання за дійсне.
Існує багато мед. описів про нейросенсорної приглухуватості, але все ж це багатогранне захворювання.
Найголовнішим моментом в такій ситуації є досвідчений сурдолог, який допоможе вам дізнатися правильний діагноз і план з адаптації до слухового апарату, щоб дитина жила як всі здорові люди.